Пустеля, незайманий степ і молоко Канни
Херсонщина презентувала свої природні чудеса
Олешківські піски, які називають пустелею - причому найбільшою в Європі - та найбільший степовий заповідник Європи "Асканія-Нова" – саме ці унікальні об'єкти Херсонського краю є головними номінантами, які претендують потрапити до списку 21 природного чуда України, а в подальшій перспективі, можливо, і до "Семи чудес України".
Минулого вівторка в рамках презентаційного прес-туру, організованого ініціатором акції "Сім природних чудес України" Миколою Томенком, журналісти мали змогу переконатися, що згадані чудеса Херсонщини є серйозними конкурентами природним об'єктам інших регіонів нашої країни.
По українській пустелі на квадрациклах
З Херсону їдемо 30 км на схід. Саме тут – на території Цюрупинського району - розташовані Олешківські піски – піщані масиви площею 200 га, які визнані найбільшою пустелею в Європі. Назва пішла від старої назви Цюрупинська – Олешки. Раніше тут був військовий полігон, на якому відпрацьовували бомбометання військові пілоти з країн Варшавського договору. Тому про існування пустелі довгий час ніхто не знав, і саме з цієї причини з наукової точки зори вона ще до кінця не вивчена. До 1733 року тут існувала Олешківська Січ.
Перше враження від пустелі – не зовсім вже вона й пустеля. То тут, то там ростуть дерева, декілька видів рослин. Справа в тому, що ліс насадили штучно, щоб у такий спосіб не дати пустелі поширюватися. Раніше просування пісків стримувала степова рослинність, однак у ХІХ столітті сюди завезли овець, які поїли траву і, таким чином, звільнили піски. Тоді й довелося насадити дерева.
Влітку пісок нагрівається до 75 градусів. У червні температура піску ще дозволяє поніжити у ньому ноги. Що й зробив наш проводир Микола Томенко, прогулявшись пісками босоніж – прямо по слідах вовків, які відвідали пустелю перед нами.
Місцеве керівництво планує використовувати Олешківські піски як туристичний об'єкт вже в цьому році. За словами директора Херсонського академічного театру ім. Куліша Олександра Книги, незабаром тут будуть відкриті перші туристичні маршрути, зокрема прогулянки на квадрациклах. Здійснювати їх планують у вечірній час, бо вдень в пустелі дуже спекотно. На ділянці, де ростуть дерева, подумують організувати ресторанний комплекс, щоб туристи відразу на місці могли зайти і перепочити від прогулянки. Ще однією розвагою може бути дегустація місцевих вин.
"Сонячних днів на Херсонщині набагато більше, ніж в Криму чи в Італії. Саме тому "Чумак" почав вирощувати тут свої помідори. Також сонце і пісок добре впливають на вирощування винограду. В Цюрупинську роблять дуже добре вино, яке аж ніяк не поступається кримському, - каже Олександр Книга. – Тому дегустація вин може стати ще однією нагодою приваблювати туристів. Навіщо їздити в Єгипет і приносити заробіток іншій державі, якщо у нас теж є своя пустеля!".
До речі, своїх пригод в Олешківських пісках теж вистарчає, незважаючи на те, що більшості українців вони ще не відомі. Наші херсонські провідники розповідають, що якось сюди на джипі приїхали туристи з Донецька, які загубили в пустелі …машину. Справа в тому, що, поки мандрівники прогулювались пустелею, джип повністю замело піском. Знайшли його лише через кілька днів.
Іноді від пісків страждають й місцеві мешканці, чиї городі час від часу повністю засипає. А минулоріч у березні тут була найбільша за останні 50 років піщана буря, яка бушувала так, що нічогісінько не було видно.
Молоко антилопи – тільки в Асканії!
Прямо з Цюрупинського району вирушаємо на землі, які 1898 року колоніст-дворянин Фрідріх Фальц-Фейн виділив зі свого маєтку і заборонив засівати, давши у такий спосіб життя заповідному типчаково-ковиловому степу "Асканія-Нова". 90% земель тут ніколи не орали! Тому відчути, як себе почували на тутешніх землях давні кочовики, можна сповна.
Особливо цікавим є Великий Чапельський під – один із масивів заповідного степу, де напіввільно утримуються такі рідкісні тварини як зебра Греві, туркменський кулан, антилопа Сайга і Канна, кінь Пржевальського, бізони, олені, зубри, лані.
До речі, коней Пржевальського завіз в Асканію сам Фальц-Фейн.
Зупиняємося неподалік стада американських бізонів. Підходити до низ близько не дозволили – самки якраз годували своїх малят, тому в цей період вони небезпечні. Працівники заповідника розповіли, що бізони тут доволі активно розмножуються, то ж доводиться їх навіть продавати фермерам.
А от полежати на пахучому килимі з ковили і шавлії можна досхочу. Кажуть, що при цьому треба загадати бажання і воно обов'язково збудеться.
Ще одна ексклюзивна можливість, яку надали працівники заповідника – нас почастували молоком антилопи Канна. За смаком воно нагадує коров'яче, тільки антилоп'яче набагато жирніше. Директор заповідника Віктор Гавриленко каже, що молоко антилопи дуже корисне – ним можна лікувати гастрит і виразку, а для чоловіків кращого засобу підвищити потенцію не існує. Щоправда, антилопа дає всього лиш одну літру молока в день і доять їх тільки в Асканії.
У зоопарку заповідника ми милували око також екзотичними птахами. Тут і там прогулювалися павліни з хвостами чи не всіх кольорів веселки, співочі і хвилясті папуги, у ставку гордо плавали білі лебеді. Місцеві екскурсоводи розповідають різні цікавинки про павлінів. Наприклад, чим довший хвіст у павліна – тим більше самок у нього буде, бо ця птаха полігамна.
А от справжній взірець вірності – папуги-нерозлучники. Вони самі формують між собою пари, і розлучати їх в жодному випадку не можна – закохані папуги просто помирають одне без одного.
Словом, туристу є тут на що подивитися і чим захопитись. Віктор Гавриленко розповідає, що Асканія-Нова вже з 1912 року була об'єктом туризму.
- За радянських часів найбільша кількість людей, яка сюди приїжджала, становила 170 тисяч екотуристів. Зараз ми приймаємо 86 тисяч. А після того, як ми закінчимо реконструкцію, то зможемо приймати 250 тисяч людей, - каже пан Гавриленко. - Це буде поштовх для розвитку цього краю, оскільки поряд з заповідником формується відповідна інфраструктура. Уже відремонтовано один готель. Запущено наступний. Створюються бари, ресторани і так далі.